70 років тому. Репліка Максима Соколова

На світанку 22 червня 1941 року в 03.50 німецька артилерія відкрила вогонь, і почався наступ військ вермахту на всьому протязі радянсько-німецького кордону. Так почалася Велика Вітчизняна війна, яка тривала без малого чотири роки – 1418 днів – і забрала життя 27 мільйонів громадян СРСР.

Вважай, що майже кожен шостий не дожив до перемоги, а деякі вікові когорти викошені практично начисто були. Чоловіків 1923 року народження – того віку, який прийняв на себе основний удар війни – після перемоги залишилося лише 3% від довоєнної чисельності. З тих пір змінилося вже три покоління, а на демографічних графіках досі видно повторюване відлуння війни.

Можливо, в нашій історії бували і не менш тяжкі часи. У XIII столітті, після монголо-татарського нашестя 1237 року було написано Сказання про погибель Руської землі. Але по абсолютної чисельності втрат і руйнувань війна, що почалася 70 років тому, перевершує все, що було у вітчизняній історії.

Це була перша – і будемо сподіватися, що остання – тотальна війна в історії Росії.

Одна з ознак тотальної війни в тому, що найтяжчі втрати несе не тільки армія, а й мирне населення. Солдат на війні вбивали завжди, але мирних жителів не завжди і вже точно не в таких пропорціях. З 27 мільйонів загиблих на війні на частку воювали зі зброєю в руках припадає 9 мільйонів, тобто третина. Решта – мирні жителі. Норми колишніх воєн, розпорядчі щадити цивільне населення, в тотальній війні не діють.

Інша ознака тотальної війни в тому, що вона вимагає не тільки військових, але і господарських надзусиль, коли практично вся економіка країни працює тільки на війну. У колишніх війнах тяготи і позбавлення випадали на долю жителів прифронтовій смуги та окупованих територій, тоді як в тилу – тим більше в далекому тилу – тривала більш-менш мирна довоєнна життя. При тотальній війні на неї працює понад половини і навіть до двох третин національної економіки.Фронт пожирає не тільки людські життя. Він у величезних кількостях пожирає матеріальні ресурси, на заповнення яких працює всю країна. Що означає для тилу – тобто для території всієї країни з південних гір до північних морів – каторжна праця, голод, холод і величезні матеріальні нестатки.

Власне, і до війни життя в СРСР не відрізнялася особливим багатством – яка ж вона стала під час війни, коли і без того не занадто сильний сектор економіки, що працює на народне споживання, був переведений на військові рейки. Особливо це стало помітним до кінця війни, коли який-ніякий, але достаток домогосподарств був остаточно проїдемо, і люди елементарно зголоднілі і обносилися. Це був великий подвиг тилу, але яким же він був тяжким.

Вантаж тотальної війни, який нашій країні довелося повною мірою винести, сформував ту особливу психологію, яка діяла ще багато десятиліть після перемоги. Лише б не було війни.Над цією психологією потім вже стали жартувати, сміючись над народної невибагливістю і критикуючи оборонне свідомість, схильне скрізь бачити військові небезпеки. Але для тих, хто пережив воєнне лихоліття, хто пережив смерть близьких людей, голод, холод, злидні – для тих оборонне свідомість було природним. Все, що завгодно, але тільки не нове 22 червня. Воно не повинно повторитися ні в якому разі. Це був абсолютний імператив, і його можна зрозуміти. Хто хоч раз бачив це, той не забуде ніколи. Напевно, і нам варто пам’ятати, наскільки великою цінністю є мир.

Вічна пам’ять всім полеглим на цій страшній війні.

This entry was posted in Ну почалося. Bookmark the permalink.

Comments are closed.